Коли Нестор – літописець, пам’ять якого сьогодні вшановуємо, у 1113 році написав “Повість минулих літ”, на мокшанських болотах ще квакали жаби.
Може цей факт не дає спокою нашим північним сусідам, що вони то кажуть, що ми один народ, то нищать все українське?
А наша мова живе і розквітає, і з кожним днем все більше людей переходить на українську.
Бо це – мова любові, краси і, водночас, незламності!
Адже ми боремось не лише за територію, а й за душу і мову нашого народу!
З Днем української писемності та мови! 
Слава ЗСУ! Слава Україні! 
