Валерій Веремчук, голова комісії охорони здоров’я та соціального захисту Львівської міськради, – про нову медичну стратегію Львова

Щоби більше довідатися про нову медичну стратегію міста, очікування щодо неї та можливі ризики, а також про терміни її реалізації, «Львівська Пошта» поговорила з депутатом Львівської міськради, головою комісії охорони здоров’я та соціального захисту Валерієм Веремчуком.

– Скажіть, будь ласка, як виникла ідея територіальних медичних об’єднань?

– Насправді така ідея давно витає в повітрі. Торік, ще за попередньої каденції, був проєкт ухвали про концерн – медичну раду, таку собі «парасольку» над 8-ою лікарнею, ЛКШМД та дитячою лікарнею на Орлика. Тоді посадовцям забракло переконливих аргументів, і міська рада не підтримала створення такого концерну. Два-три місяці тому був проєкт ухвали про зміну назви лікарні швидкої меддопомоги на «Об’єднання святого Пантелеймона». Така форма, як ТМО, має законні підстави для існування: в інших міста України вже є така практика. Тернопіль працює за такою моделлю, Київ, чимало обласних центрів. Загалом в Україні функціонує 16 ТМО, але їхня ефективність доволі різна. Багато залежить від людей, які цей процес очолюють, наскільки вони ефективні.
Однак наразі є ще дуже багато запитань. Тому комісія охорони здоров’я висунула ініціативу не вгадувати і не ухвалювати поспішних рішень та змін, а попрацювати над медичною стратегією. Уже близько трьох місяців наша робоча група працює в режимі щотижневих зустрічей, обговорень. До неї ввійшли представники лікарень, управління охорони здоров’я міськради, активно долучаються й представники МОЗу, депутати. Ми формуємо стратегію розвитку медицини Львова, розробили карту інвентаризації, певних цілей і завдань, яких хотіли б досягти. Бо перше правило медицини (не тільки в лікуванні хворих, а й в управлінні нею) – не нашкодь! Щоб ми своїми рішеннями не нашкодили в цей дуже складний час сфері охорони здоров’я.
– Наскільки нагальними є ці зміни і реформи?
– Ці зміни конче потрібні. Кожен із нас, хто мав нещастя чи нагоду побувати в лікарні, розуміє, що багато чого нашим лікарням бракує, і то вже не роками, а десятиліттями. Попри те, що й у попередній каденції було докладено дуже багато зусиль, закуплене дороге обладнання, попри те, що в нас дуже багато хороших лікарів-професіоналів, яких визнають і в Європі, і в світі, медицина – дуже дорога річ і в Європі, і в світі загалом. Для прикладу, апарат МРТ коштує 40 мільйонів гривень, апарат КТ – 20 мільйонів гривень.
Якщо ж мовиться про ремонти в наших лікарнях, а це великі приміщення, то це теж десятки мільйонів гривень. Цього року завдяки роботі нашої комісії й активній підтримці колег депутатів у сесійній залі вже майже 300 мільйонів гривень з бюджету розвитку міста спрямовані на капітальний ремонт і закупівлю медичного обладнання, ще понад 160 мільйонів виділяємо на оплату комунальних послуг і фінансування програм з охорони здоров’я.
Загалом близько пів мільярда гривень з бюджету міста заплановані на фінансування медицини в цьому році. За рік вирішити всі проблеми, звичайно, не вдасться. Це завдання на багато років і потребує значних коштів. Водночас це питання менеджменту, зміни підходів до управління. Бачимо, як активізувалася і змінилася ситуація в лікарнях, де прийшли нові керівники. Тож менеджмент дуже важливий, враховуючи те, що вже рік медицина України живе за новими правилами, завдяки передусім коштам від НСЗУ за пролікованих хворих, якщо лікарня законтрактована на той чи той пакет і має достатньо обладнання та фахівців, щоб лікувати ту чи ту хворобу.
Тільки три найбільші лікарні – ЛКШМД, 8-ма та дитяча на Орлика – торік заробили близько 600 мільйонів гривень. У цьому році теж підписані угоди. Зараз ми аналізуємо, які лікарні поліпшили свою роботу, збільшили кількість пакетів та скільки коштів прогнозовано можуть заробити в цьому році. Лікарні справді змінюються, покращується їхній матеріальний стан.
Працюючи над стратегією, ми побачили, що лікарні у нас, як правило, самодостатні. А це означає, що вони завдяки співпраці з НСЗУ заробляють достатньо грошей не тільки на зарплати, а й на те, щоби робити своїми силами ремонти, закуповувати обладнання, можливо, не дуже дороге, але необхідне, допомагають і волонтери. Однак коли ми робимо аналіз фінансових показників, то ковідний пакет, тобто кошти за лікування хворих на коронавірус, становить значну частину надходжень багатьох медзакладів.
Сподіваємося, що завдяки вакцинації цю пандемію все ж таки вдасться узяти під контроль, що наступного року ми будемо мати значно безпечнішу ситуацію, а отже, тих коштів лікарні вже не матимуть. Тому мусимо прогнозувати, як вони працюватимуть, на яких пакетах зароблятимуть, які спеціалісти і яке обладнання необхідні, щоб лікарні заробляли достатньо грошей для свого функціонування, на зарплати працівникам. Тому вже зараз дуже актуальною стала ідея формування медичних кластерів. Мовиться про кластер невідкладної та високоспеціалізованої медицини, кластер планової допомоги, реабілітації та паліативної допомоги і кластер акушерства та гінекології. Окремим кластером буде сімейна медицина і поліклініки, але без створення нової юридичної особи.
Якщо підсумувати, змінилися правила життя і фінансування медицини в Україні. Ми прожили непростий рік, із пандемією, але треба враховувати й інші об’єктивні чинники: активно розвивається приватна медицина, виникла ціла низка клінік і мереж, а це теж «відтягне» частину потенційних пацієнтів, адже багато лікарень програватимуть їм передусім у якості сервісу і втрачатимуть кошти. Тоді доведеться реорганізовуватися і скорочуватися. Тож треба все ретельно аналізувати, враховувати всі показники і прогнозувати, що буде, щоб у своєму бажанні покращити ми не нашкодили.
– Які очікування від реалізації стратегії?
– Перше моє очікування, щоб кожен, хто має потребу звернутися в лікарню, отримав якісну допомогу, дуже висококваліфіковану, із застосуванням необхідного обладнання, з усіма аналізами, з відповідним сервісом і комфортом, щоб людина не отримувала додаткових стресових ситуацій через їх брак. Це саме та мета, задля якої ми все це робимо. Дуже важливо, щоби система охорони здоров’я працювала і виявляла проблеми на рівні сімейних лікарів і спеціалістів поліклінік та не допускала до стану, коли вже необхідне дороге лікування чи оперативне втручання.
Для медзакладу в межах одної юридичної особи набагато простіше дуже швидко залучати у разі потреби необхідних фахівців із різних закладів. Від цього теж виграє пацієнт. Це й ефективніше використання дорогого обладнання, економія на адміністративному персоналі.
– Що викликає найбільше запитань?
– Дискусійним є питання включення дитячої лікарні на Орлика до кластера невідкладної та високоспеціалізованої медицини. Є різні аргументи, недоліки та переваги, зокрема те, що вона ближча до кластера акушерства та гінекології, чи доцільно так об’єднувати, якщо вона функціонує, заробляє на себе, надає якісну меддопомогу, і люди задоволені? Є багато запитань від лікарів: які відділення залишаться, а які, можливо, ні?
– Які ризики, якщо нічого не змінювати, і які ризики новацій?
– Якщо нічого не змінювати, то певні установи, і ми це вже бачимо, не витримають. Наприклад у «Госпісі», що на Котляревського, дотації з бюджету міста становлять більш ніж половину його надходжень. Без нашої програми він просто не зможе забезпечувати зарплатнею працівників і буде змушений закритися як установа. Ще маємо проблему з післяінфарктною реабілітаційною установою в Брюховичах, яка не перетворилася на комунальне некомерційне підприємство, як усі інші, а існує за кошти міста: близько 15 мільйонів гривень іде туди, де немає жодного пацієнта. Можливо, краще зробити її підрозділом якоїсь лікарні, яка буде ті приміщення використовувати для лікування людей? Це те, що ми бачимо вже, але мусимо прогнозувати ситуацію й без коштів за ковід-пакет.
Щодо ризиків реформування, то тут є низка питань у відносинах із НСЗУ, бо пакети заключені з певними лікарнями. Якщо будуть створені нові юридичні особи, вони втрачатимуть чинність. Треба досить часу, щоби заключити їх на нову юридичну особу, бо в цей час не буде коштів від НСЗУ. Ще один ризик полягає у тому, що це не має ускладнювати життя пацієнта, тобто щоб не виникла ситуація, коли йому доведеться їхати в інший кінець міста по виписку чи якусь печатку, бо ж основна, гербова печатка, одна. Крім того, нині пацієнт має змогу обирати між кількома відділеннями в різних лікарнях. Чи після об’єднання послаблення конкуренції не позначиться на якості послуг? Є й певні бюрократичні моменти, які потрібно вирішити. Ми це ще обговорюватимемо під час формування проєкту ухвали.
– Як ставляться до такої ініціативи керівники медзакладів, чи можливий спротив?
– Керівники поставилися до цього здебільшого позитивно, проте маємо два звернення до комісії від колективу дитячої лікарні на Орлика, який не погоджується з об’єднанням із КЛМШД. Я б не орієнтувався на думку того чи того керівника, я за те, щоби ґрунтовно проговорити всі питання у колективах. Можливо, не серед всіх кількох сотень працівників, бо це нині небезпечно, а в колі кількох десятків осіб: адміністрації, керівників відділень. Зробити це необхідно, послухати їхні застереження. Бо в нинішній час, коли ми тільки вийшли з такої важкої третьої хвилі коронавірусу, робити такі революційні зміни, навіть якщо вони й корисні, правильні, можна лише, якщо є розуміння в колективах.
– Які побоювання і застереження у медиків?
– Передусім невідомість: скільки відділень залишиться і які? Чи не скоротять людей? А якщо виведуть поліклініку в окремий кластер, а це значна частина доходів, а ми в одному приміщенні… Дуже багато адміністративних питань, адже є своя бюрократія. Що буде із заключеними пакетами?.. Одне слово, є над чим працювати.
– У концепції зазначена дата – 1 січня 2022 року. Що вона означає?
– До того часу мали б бути сформовані юридичні особи, опрацьовані питання, на які ми зараз не маємо відповідей, щоб у березні заклади могли подавати заявки на контрактування пакетів НСЗУ. Тобто до 1 січня мають бути напрацьовані всі рішення, створені юридичні особи, вироблені реєстрації, печатки, затверджені структури і штати.
– Що потрібно для втілення в життя цієї стратегії?
– Наразі презентована лише концепція стратегії. Потрібна передусім політична воля, щоб її затвердити. Тобто на сесії міськради депутати мають за це проголосувати. Однак треба діяти дуже обережно, бо багато питань ще без відповідей. Передусім без відповідей від НСЗУ. Я за те, щоб усі питання проговорити передусім у трудових колективах лікарень. Треба почути й питання від лікарів, поглянути на все їхніми очима. Тільки після того, як будуть отримані відповіді, можна буде робити якісь наступні кроки.
фото: Олег Огородник, пресслужба ЛМР