Іловайськ – рана, яка продовжує кровоточити. Не маємо права забути своїх загиблих Героїв. І не можемо пробачити російського злочину.
Бої за Іловайськ тривали впродовж серпня 2014-го і саме вони стали переломним моментом у війні України з Росією. Після сепаратистських шабашів, організованих російськими найманцями на Донбасі, наші сили Антитерористичної операції, що складалися значною мірою з добровольчих батальйонів, звільняли міста одне за одним. Але вже масштабне вторгнення російських регулярних військ привело до того, що українські підрозділи опинилися в оточені під Іловайськом. Обіцяний Путіним «гуманітарний коридор» для відступу наших бійців виявився підступною пасткою. Російсько-терористичні сили розстрілювали колони українських солдат, котрі виходили з оточення.
За офіційними даними від української прокуратури, в ході боїв за Іловайськ, від 7 до 31 серпня 2014-го, загинуло 366 наших бійців. 429 були поранені, 300 потрапили у полон. Найбільші втрати були 29 серпня 2014-го, власне під час виходу з оточення. Хоча насправді досі тривають суперечки щодо точної кількості вибитих росіянами наших воїнів.
Уже після Іловайська ми отримали мінські домовленості і все те, що називається «процесом мирного врегулювання», що безрезультатно триває досі.
Іловайськ – це величезна трагедія й урок того, що Путіну не можна вірити. Іловайськ – це багато питань до тодішнього нашого військового керівництва щодо організації виходу з оточення. Чому взагалі, за наявності інформації про вторгнення російської армії, дійшло до оточення наших підрозділів.
Але також потрібно говорити і про незламність наших бійців. Іловайськ став жахливою трагедією, однак захисники України не здалися і вже сьомий рік продовжують стримувати ворога.
Зараз 29 серпня – це День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Помолимося за наших полеглих воїнів. Вічна слава Героям!
