Справа проти нардепа Олександра Юрченка, якого Зеленський завів у парламент, не спинилася на місці лише з однієї причини – скоро місцеві вибори. І владній команді потрібно якось відбілювати свій імідж.

Не було би виборів, президент Зеленський і далі би мовчав, генпрокурорка Венедіктова і далі б розповідала, що не бачила ніяких доказів від НАБУ, а фракція «слуг» не відмежовувалася би від депутата, який «спалився».

«Справа Юрченка» – це далеко не перша корупційна історія, в якій фігурує представник президентської фракції чи найближчого оточення нинішнього глави держави. Раніше влада розповідала, що це лише вигадки конкурентів, а зараз влаштовує піар на цинічних заявах про рівність усіх перед законом. Та українському суспільству потрібна не одноразова показова акція.

Є сумніви, що «справа Юрченка» дійде до логічного і законного завершення. Боротьба з корупцією має бути систематичною і безкомпромісною. Тут багато питань як до президента, який хоче керувати всім, так і до антикорупційних органів, які показують якісь результати лише тоді, коли їм потрібно захищатися від політичного тиску.

Лише справжня незалежність правоохоронних органів і судової системи може змінити ситуацію із поширенням корупції в Україні. Та поки у влади є можливість прикривати «своїх», а правоохоронці та суди є частиною політичних розбірок, ми і далі тупцюватимемо на місці, наївно дивуючись, чому в нашій країні за хабар можна вирішити будь-яке питання.