Львів має стати першим місто в Західній Україні, де відкриють Банк грудного молока. У цьому переконана докторка медичних наук, професорка і завідувачка кафедри педіатрії і неонатології факультету післядипломної освіти Львівського медичного університету ім. Данила Галицького, кандидатка у ЛОР від «ВАРТИ» Марія Кісельова.

В інтерв’ю для програми «Юркевич: Акценти» вона ретельно пояснила, чому жодна дитяча суміш не може стати повноцінною заміною грудного молока, якої допомоги потребують молоді мами від держави та чи можливо проводити партнерські пологи під час епідемії.

  • У Вас дуже благородна професія, Ви допомагаєте діткам народитися, рости здоровими, займаєтеся дітками, які народилися передчасно. Що зараз спонукало Вас піти в таку далеку від медицину сферу – політику?

 

  • Напевно, я доросла до цього. Бо в політику мають іти ті люди, які дуже добре розуміють те, чим вони займаються. Це мають бути професіонали дуже високого рівня, щоби мати пропозиції, рішення, бажання покращити сферу своєї діяльності, умови роботи, її ефективність. На сьогоднішній час потрібно мати можливість висловлювати свою думку у тих колах, де приймаються рішення, погоджують професійні питання у політичній площині.

 

  • Якщо Вас оберуть і Ви станете обласною депутаткою, то медицина буде для Вас центральною темою?

 

  • Звичайно.

 

  • А що саме, на Ваш погляд, потрібно покращити, які напрямки насамперед потрібно розвивати?

 

  • Потрібно покращувати і втілювати ті пріоритети, які виділені державою. Це материнство і дитинство. Це справді пріоритетна ланка і вона мені є дуже близькою. Все починається з народження дитини, її зачаття, виховання. Таким чином ми готуємо зміну собі. Повноцінне, достойне, культурне, виховане, грамотне суспільство. До цього насамперед причетні лікарі. Лікар-неонатолог – це перша людина, яка надає допомогу новонародженій дитині, після відокремлення її від матері.

 

«В Європі працюють понад 200 банків грудного молока. В Україні – лише один»

 

  • Була така пропозиція і вже багато говорили про те, що Львову потрібен банк грудного молока. Що ви думаєте про це, наскільки це реально для Львова і наскільки є така необхідність?

 

  • Історія банку грудного молока бере свій початок у Львові, напевно, десь із 2016-2017 років. І великий внесок у цю ідею зробила Асоціація неонатологів України. Це дуже ефективна громадська організація, яка писала настановчі документи, напрацьовувала їх для всіх новонароджених дітей в Україні. Я мала честь бути в робочих групах по написанню протоколів, медичних настанов. І власне однієї з них була настанова по банках грудного молока.

 

Сьогодні вже нема потреби доводити доцільність вигодовування дітей грудним молоком, його переваги над іншими видами вигодовування. Саме грудне молоко допоможе сформувати повноцінну роботу імунної системи, ендокринної системи, повноцінну роботу органів травлення. Це профілактика не тільки у періоді новонародження чи раннього дитинства, а й у всі періоди життя людини. Тому якщо ми хочемо покращити здоров’я наших дітей, зменшити показники захворюваності, інвалідності, то маємо використовувати грудне молоко. Якщо мати не має можливості вигодовувати власним грудним молоком, треба використовувати той досвід, що сьогодні вже є в Європі. Там відкрито 226 банків грудного молока. В Україні – тільки один.

 

  • У Києві?

 

  • Так. На превеликий жаль, ми не стали першими в країні, хоча мали такі можливості. Мій колишній шеф, уже нині покійний професор Юрій Степанович Коржинський, звертався до депутатів з тим, щоб вони підтримали ідею створення банку грудного молока у Львові. Тоді її не підтримали. Виникло певне затишшя, а потім вже з’явилася петиція створення банку грудного молока на базі Неонатального центру Львівської обласної клінічної лікарні. Ми ж виступаємо з тим, щоб це все-таки був перинатальний центр. Звичайно, недоношені дітки мають мати грудне молоко, мають мати змогу отримувати донорське молоко – це однозначно. Але потужності для функціонування банку, для того, щоб ще на рівнях планування вагітності, виношування вагітності займатися підготовкою донорів, є саме в перинатальному центрі. Він об’єднує і Центр репродуктивного здоров’я жінки, і всі відділення, які дозволяють забезпечити повний цикл допомоги новонародженим дітям – від народження до моменту виписки.

 

Якщо подивитися на досвід київського банку грудного молока, який функції лише рік, то лікарі вже радіють результатам його роботи. Суттєво покращилися показники лікування передчасно народжених дітей. А саме ця категорія найбільше потребує донорського молока. Бо це профілактика таких важких захворювань як ентероколіт, сепсис. Це профілактика так званої сліпоти недоношених діток, бо молоко містить ті фактори, що сприяють оптимальному дозріванню судин сітківки.

 

  • Очевидно, що такий банк вимагатиме фінансування з бюджету, а не лише людського ресурсу. І, як показує практика, на Львівщині, у Львові не завжди легко виділяють гроші на такі от ініціативи, що стосуються немовлят, дітей. Чи готові до того, що доведеться докладати чимало зусиль, щоб добитися коштів?

 

  • Звичайно, зусиль доведеться прикласти чимало. Для прорахунків потрібно буде залучити економістів, які зможуть показати, що ті гроші, які вкладемо у банк грудного молока, дуже швидко повернемо шляхом профілактики захворювань, профілактики перебування новонароджених дітей у відділеннях інтенсивної терапії.

 

Перебування однієї дитини у відділені інтенсивної терапії – це без витрат на кисень, тепло – обходиться не менше 3-х тисяч гривень на добу. А якщо дитина перебуває у відділені десять-чотирнадцять днів? Порахуйте, яка сума набігає. А якщо порахувати, що у нашому перинатальному центрі близько 5% дітей – це передчасно народжені і 2,5% діток з дуже малою масою тіла – менше 1,5 кілограма, то йдеться про величезні кошти, щоб цих діток просто виходити, щоб вони вижили, вже не кажучи про те, щоб потурбуватися і за якість їхнього здоров’я.

 

«Індивідуальне, персоніфіковане узагальнювати не можна бейбібоксом»

 

  • В умовах коронавірусу, коли тільки почалася пандемія, заборонили партнерські пологи і дуже багато жінок, які вже от-от чекали народження маляти, почали захищати це право для себе. На Ваш погляд, чи доцільно зараз в період пандемії проводити партнерські пологи?

 

  • До всього треба підходити розумно. Коронавірус – страшна біда, яка нас спіткала, яка нас змінила і яка нас не покидає. Тому потрібно мати розумний підхід до партнерських пологів. Люди мають розуміти і пам’ятати ту інформацію про коронавірус, яку вони чули попередньо, – що навіть безсимптомний хворий може заразити інших, і цей інший може важко перехворіти чи померти. Треба пам’яти, що йдучи на партнерські пологи, потрібно дотримувати правил гігієни, бути здоровим, щоб не наражати ані жінку, яка народжує, ані персонал, ані будь-кого іншого на небезпеку. За такого свідомого ставлення можна проводити партнерські пологи, бути їх учасником, бо це дійсно для жінки унікальна мить. У кожного по-різному, але, як правило, це справді унікальна подія.

 

  • Після народження дитини матерям надавали допомогу у вигляді таких бейбібоксів. Було багато скандалів, суперечок, казали, що частина з тих речей не підходили для немовлят. Нещодавно знову впровадили грошову допомогу. Яка ваша думка про це, якою має бути форма допомоги від держави мамі?

 

  • У мене троє дітей. Старшій доньці 25 років, найменшій – три рочки і три місяці. Тому мені ця тема близька і як мамі. Я – за грошову допомогу. Чому? Кожна мама, яка очікує дитину, вона готується до її народження. Вона мріє, як дитина виглядатиме, в що вона захоче її одягнути. Вона знає стан здоров’я своєї сім’ї – в контексті алергій. Відповідно це відіб’ється і на виборі косметики для догляду дитині. Також щодо одягу, підгузок – це все речі індивідуального догляду. А індивідуальне, персоніфіковане узагальнювати не можна.

 

Я читала у соцмережах застереження, що бейбібокси краще, ніж гроші, які можуть використовувати  не цільово. Але це вже робота консультативних структур, які мали би пропрацювати з жінкою, яка народжує, і десь навіть мати переконання, що ці гроші будуть витрачені саме на дитину. Якщо є категорія жінок, а вона є і нема на то ради, які можуть потратити ті гроші не за призначенням, то там, власне, треба розглядати корекцію допомоги у забезпеченні дитини всім необхідним. Хто це може взяти на себе? Ті ж соціальні служби.

 

  • Але були випадки, коли і бейбібокси продавали, перепродували…

 

  • Розумієте, яка система… Бейбібокси давали або протягом перебування дитини в лікарні (але не в перші години, бо це технічно складно), або при виписці. Але вміст бейбібокса жінці потрібен або при пологах, або одразу після народження дитини. Це момент, який треба було врахувати. Інший момент – діти народжуються з різною вагою, тому на одну дитину одяг може бути завеликий, на іншу – замалий. Мама, яка готується до народження, на останньому ультразвуку, як правило, цікавиться в лікаря-акушера, якою буде орієнтована вага дитини, ріст, щоб підібрати вбрання.

 

«Якщо створюєте щось для дітей, то поцікавтеся, а чого ці діти хочуть»

 

  • Чому у Львові склалася така ситуація, що практично все, що стосується дитинства і материнства потребує доопрацювання та дофінансування – садочки, шкоди, дитяча інфраструктура?

 

  • Це питання до людей, які призвели до такого стану. Що потрібно зробити: для материнства і дитинства покращити роботу соціальних служб, якість освіти. Якщо говорити про облаштування будинків, локаційних мікрорайонів, то є ж управлінці, які відповідають за їх функціонування. І вони мають чути пропозиції від людей, адже вони першими стикаються з проблемами й інтуїтивно шукають шлях вирішення. І той шлях, який підтримує більшість і потрібно обирати. Розв’язання не повинні нав’язуватися зверху, вони мають іти від людей і коригуватися професіоналами

 

  • Погоджуюся, наприклад, кажуть, що у Львові достатньо дитячих майданчиків, але вони всі однотипні, дітям набридає на них бавитися, вони хочуть розмаїття…

 

  • Власне це те, про що я говорю, треба чути тих, для кого це призначається… Дати тим же дітками можливість намалювати майданчик мрії, розповісти, який майданчик вони хочуть, навіть проаналізувати це з психологами. Потім усю інформацію узагальнити і перевести в реальну, практичну площину, використовуючи ідеї дітей, пропозиції батьків.

 

  • Ви зачепили тему соціальних служб, тут є питання і до їх роботи і до контролю за їх роботою. Як и гадаєте, чи можливо поліпшити це бодай це на рівні області?

 

  • Все дуже просто. Треба взяти досвід приватних компаній по обслуговуванню населення. Що вони роблять? Якщо ви, наприклад, заїхали на сервіс, отримали послуги, то вас обов’язково зателефонують і поцікавляться, чи ви всім задоволені. І в соціальній службі має бути такий же принцип. Що перешкоджає зробити вибірковий обдзвін і поцікавитися, чи добре спрацювала служба, що було так, що не так. А ще важливо постійно аналізувати роботу. Проблема в тому, що у нас звикли вимагати і наказувати. Люди того не люблять, з людьми треба комунікувати, щоб розуміти, чому і з яких причин людина не виконує свої професійні обов’язки. Якщо це пов’язано із неналежними умовами роботи, зарплатою, психологічним станом, то варто попрацювати над тим, щоб усунути ці причини . Якщо ж людина має все, але не виконує якісно роботи, то треба ставити питання про зміну такого працівника.